Cинельніківський район
www.sinel.dp.gov.ua


Функціонування будь-якої сучасної держави характеризується багатоманітністю цілей, завдань і функцій, від професійного і чіткого виконання яких залежить ефективність функціонування того чи іншого державно організованого суспільства. Світовий досвід і стан сучасних відносин у нашій країні свідчить: сучасне суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися поза державою, незалежно від її упорядковуючого впливу на розвиток найважливіших суспільних відносин. Цим і обумовлюється необхідність у кваліфікованому і потужному державному апараті. У свою чергу ефективність діяльності держави, результати виконання нею своїх економічних, соціальних, організаційно-управлінських та правових функцій визначаються системою створених в усіх гілках державної влади органів, організаційно-структурною побудовою останніх і, врешті-решт, якісним складом кадрового потенціалу органів, служб, структур та підрозділів державної служби.

Державній службі України, яка спрямована на реалізацію державної волі і є учасником прямого каналу зв’язку «держава-суспільство», належить особлива роль у побудові сучасної правової держави відповідно до європейських стандартів, утвердженні демократичної моделі державного управління на засадах верховенства права, пріоритетності прав та свобод людини, доступності і прозорості механізмів їх реалізації, гарантування та правової охорони. З огляду на міжнародний та національний досвід, новації у сфері функціонування державної служби є об’єктивним чинником демократичних перетворень, своєрідним механізмом розбудови новітньої моделі держави на підґрунті основоположних принципів і стандартів. Державна служба є основою сучасного державного будівництва, вона здійснює свій вплив на всі найважливіші конституційно-правові формування. Доречно також підкреслити, що інститут державної служби спрямований на забезпечення конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами.

В умовах сьогодення інститут державної служби перебуває на стадії становлення. Реформування державної служби в Україні потребує довготривалих цілей і засобів їх реалізації. Відсутність відпрацьованого механізму ефективного втілення принципів та стратегії державної служби в сучасних умовах потребує запозичення закордонного досвіду. Найбільш актуальними проблемами нового Закону України «Про державну службу» є неналежне забезпечення неупередженості й професійності службовців, зумовлене нечіткістю розмежування вищого корпусу державної служби та політичних посад, а також недостатніми обмеженнями для державних службовців на політичну діяльність. Аналіз останніх досліджень і публікацій.

На сьогоднішній день жодна розвинута правова держава не може обійтись без функціонування добре налагодженої високопрофесійної державної служби. Саме від того, наскільки якісно вона буде організована в державі, наскільки компетентно, сумлінно і відповідально будуть виконуватись службові обов’язки державними службовцями, залежить успішна реалізація державних політичних, соціальних та економічних задач. Становлення державної служби базується на продуктивній експлуатації людських ресурсів, виходячи з універсальності кожної особистості, удосконалення рівня її професійної майстерності, реалізації потенційних можливостей та особистих потреб державного службовця у процесі трудової діяльності. Державна служба виникла ще за часів первісного суспільства. Вона має багатовікову історію свого розвитку. При розділенні праці в первісному суспільстві починає формуватися управлінська еліта, яка відокремлюється від основної маси виробників і з часом перетворюється на окрему групу людей – «державних людей». Особливо високорозвинутими були системи державної служби у Стародавньому Римі та Візантійській імперії. Історичний аналіз свідчить: зі змінами державного устрою, характеру, завдань змінювалась і сама державна служба. Державна воля, яка реалізується через державну службу, за відмінних обставин має характерні особливості, навіть формується різними суб’єктами: в демократичній державі – громадянським суспільством, і тоді держава знаходиться під контролем соціуму, а в тоталітарній – однією особою, яка діє поза суспільним контролем. Звідси, соціальна природа державної служби полягає в тому, що вона є однією з найважливіших сфер державного управління, рівень розвитку якої прямо визначає раціональність, ефективність та конструктивність функціонування інших його сфер.


Атестація щодо вільного володіння державною мовою


Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» суттєвих змін зазнав порядок вступу на державну службу. Так, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями статті 20 згаданого Закону, є вільне володіння державною мовою.

Нормами статті 25 Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.

З метою забезпечення реалізації вимог Закону та на виконання абзацу другого підпункту 4 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».

Вищезазначеною постановою затверджено Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою, який розроблено НАДС на підставі проекту Стандарту української мови для державних службовців, що був підготовлений науковцями Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Даний Порядок визначає механізм проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою, зокрема:

· організацію роботи атестаційної комісії;

· склад атестаційної комісії;

· права та обов’язки учасників атестації;

· порядок видачі посвідчення тощо.